Поезія - це завжди неповторність...

    Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищів на Київщині в ро­дині вчителів. У 1936 р. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті їм. О. М. Горького, який закінчила 1956 р.

      Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських письменників- шістдесятників, що виступили на межі 50-60-х років XX ст. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957 р.) та «Вітрила» (1958 р.) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977 р.), «Неповторність» (1980 р.) і «Сад нетанучих скульптур» (1987 р.), збірка вір­шів для дітей «Бузиновий цар» (1987 р.) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.

   ворчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений складних моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що доволі тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досі твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який (а ще за збірку «Непо­вторність») вона в 1987 р. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, згодом — премії фундації Антоновичів. За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Л. Костенко було присуджено премію ім. Франческо Петрарки, якою відзначають твори видатних письменників сучасності. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Вона стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги, почесним професором Києво-Могилянської академії.

     Сьогодні Ліна Костенко живе і працює в Києві. 2010 року у видавництві «Либідь» вийшла поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича; збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець; а також у видавництві «А-БА-БА...» — перший прозовий роман Л. Костенко — «Запис­ки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж. У лютому 2011 року видано поетичну збірку Л. Костенко «Річка Геракліта», куди увійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

     Сучасний літературознавець Григорій Клочек зауважив: «Ліна Костенко — прямий духовний нащадок Шевченка, Лесі Українки, Франка. Поетів такого масштабу, такого дарування народжується мало — один-два на століття. Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до «голосу віків...»

                   https://www.facebook.com/lannabiblioteka/videos/885177785655852