Всеволод Нестайко: ТОП-10 фактів про сонячного казкаря з Бердичева

Біографічні матеріали про Всеволода Нестайка читаєш із комом у горлі, а його твори – із усмішками й навіть регочучи. «Усміхатися частіше треба – тоді помолодшаєш», – натрапляю на такий рецепт казкаря, коли гортаю «Тореадорів з Васюківки». На початку 90-х років XX століття загальний тираж книжок Всеволода Нестайка сягнув позначки – три мільйони примірників! Трилогія «Тореадори з Васюківки» видавалася 32 рази, у тому числі й за кордоном, перу письменника належать понад 30 книг, а твори перекладено 20 мовами

Факт № 1

Почати ТОП-10 варто з того, що народився Всеволод Нестайко в Бердичеві 30 січня 1930 року. Майбутній письменник був сином січового стрільця Зиновія Нестайка, розстріляного енкаведистами (ворог народу!) в 1933 році. Батько знав п’ять мов. Дід і прадід письменника були греко-католицькими священиками, яких добре знали в Галичині.

Майбутній письменник був сином січового стрільця, дід і прадід письменника були греко-католицькими священиками

Факт № 2

У матеріалах про життя й творчість Всеволода Нестайка часто згадується одна сімейна легенда. Мати-філолог Марія Довганюк народила Всеволода в перерві між читанням Ремарка. Акушер, старий єврей, сказав: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!» Казкар жартував із цього приводу: «Так що я, можна сказати, народився між рядками».

Факт № 3

«Ми мешкали у будинку мадам Шурман, такої собі бердичівської господарки салонів. У мадам була онука Фріма, мого віку, котра мені дуже подобалась. Тому я, побачивши на порозі Фріму, голосно кричав: «Відкрийте двері, моя жінка йде!»

Фото з фестивалю-конкурсу «Читанка», присвяченого казковій творчості Всеволода Нестайка

Факт № 4

Ішов страшний 1933 рік, і сім’я Всеволода, рятуючись від голоду, переїздить із Бердичева до Києва, де жила рідна сестра матері. Квартира Нестайків знаходилася в приміщенні тієї школи, де вчителювала Марія Іванівна, мати Всеволода. «З одного боку – це було весело – жити в школі, а з іншого… Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: «Завтра прийди з батьками!» Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд», – згадує письменник.

«З одного боку – це було весело – жити в школі, а з іншого… Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд»

Факт № 5

Зі спогадів самого Нестайка: «У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить. А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше. Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні».

Факт № 6

Відома казкова трилогія під загальною назвою «В Країні Сонячних Зайчиків» складалася впродовж чотирьох десятиліть. Продовжувати писати цей твір спонукали казкаря зустрічі з читачами. На одній із таких зустрічей одна з дівчаток сказала, що ображена на письменника. Адже в його творах головні герої, окрім Космо-Натки, – хлопці. Школярка й попросила написати про пригоди дівчинки в якійсь казковій країні. Після цієї історії Всеволод Нестайко створив казкову повість «В Країні Місячних Зайчиків», де головною героїнею стала дівчинка Ганнуся, або просто Нуся.

«Коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником»

Фото з фестивалю-конкурсу «Читанка», присвяченого казковій творчості Всеволода Нестайка

Факт № 7

Казковий серіал «Дивовижні пригоди в лісовій школі» Нестайко писав більше 20 років, а радіопередача «Радіобайка Всеволода Нестайка», що її вів сам автор, регулярно виходила з 1999 по 2009 роки. Упродовж 30 років Нестайко пропрацював редактором у видавництві «Веселка». Був вимогливим передусім до себе. Якщо раптом проскакувала помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи. «Я все життя писав від руки! І рукописи не сильно покреслені – якось легко писалося. У мене було дві машинки. Я потім усе передруковував».

Факт № 8

Цьогоріч учителі зі шкіл таких європейських країн, як Болгарія, Польща, Португалія, Іспанія, Чехія, Греція та Литва створили мапу найпопулярніших дитячих книжок усієї Європи. Так-от, найпопулярніша, найкраща та найважливіша книга, яка представляє Україну, – «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. У 1979 року Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила «Тореадорів з Васюківки» до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей, а фільм про сільських «тореадорів» здобув Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені (1968).

На мапі найпопулярніших дитячих книжок Європи книга, яка представляє Україну, – «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка

Факт № 9

Всеволода Нестайка вважають основоположником українського дитячого детективу. У 1990 році побачила світ його книга «Таємничий голос за спиною» такого літературного жанру.

Нестайко казав, що був би щасливим, коли б хоч одна дитина, прочитавши його книжки, перестала відчувати страх і самотність

Факт № 10

Критики називали Нестайка гумористом і веселуном. Справді, його твори допомагали читачам «накопичувати радість» (це слова письменника). Нестайко, за словами Анатолія Костецького, створив країну сонячного добра. Нестайко казав, що був би щасливим, коли б хоч одна дитина, прочитавши його книжки, перестала відчувати страх і самотність. «Найбільшою нагородою для мене були визнання деяких читачів, що коли вони хворіють, то беруть з полиці «Тореадорів…» і перечитують.

Заради цього варто жити на світі.

Я згадую своє невеселе дитинство, гіркі хвилини самотності і думаю, що коли хоч одній хворій дитині я допоміг долати хворобу, то мої творчі зусилля були не марними».

 

   Сьогодні в Україні відзначається 102-річниця бою під Крутами, котрий для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Бій під Крутами є однією з найбільш героїчних і водночас трагічних сторінок історії України. 

  Він  став символом незламності і стійкості українських воїнів. Під Крутами творилася історія молодої Української держави.

      Подвиг Героїв Крут надихатиме майбутні покоління українців на сміливі вчинки і героїзм. 

 

 

Марина Дяченко (Марина Ширшова-Дяченко) – українська російськомовна письменниця-фантастка, яка в основному пише російською, але також має твори українською мовою, народилася 23 січня 1968 року. У 1989 році закінчила театральний інститут у Києві за фахом актриси театру і кіно. Через чотири роки вона брала участь у зйомках фільму «Вперед, за скарбами гетьмана», де зіграла роль Марійки. Опісля стала викладачкою майстерності сценічної мови у alma mater – Київському театральному інституті. Через декілька років вийшла заміж за лікаря-психіатра, а також письменника Сергія Дяченка.

Романи Марини та Сергія Дяченків, навіть ті, які закінчуються трагічно, ніколи не залишають почуття безвиході. Навіть якби автори й подолали бажання "витягувати" сюжети на оптимістичний фінал, ця дзвінка світла нота нікуди б не зникла. Занадто багато людського у їхніх книгах, занадто багато в них тепла і чистоти, дуже гостро відчувають герої письменників несправедливість, занадто багато в них гордості та честі, занадто совісні світи, в яких ці герої живуть... І навіть коли переповнює образа, скручує ненависть, смертельно б’є байдужість – герої їхніх творів все рівно можуть залишатися людьми. Залишатися божевільними, про котрих сказані слова, які хочеться повторювати знову і знову: "Слава божевільних, які живуть собі, так ніби вони безсмертні".

Тут важливо підкреслити, що однією із найважливіших тем творчості для письменників є моральний вибір, який потрібно зробити у ситуації, яка не дає змоги приймати однозначні рішення. Також для них характерна різносторонність, адже кожен їхніх роман сильно відрізняється від попереднього і читач ніколи не знає, що на нього очікує за палітуркою нового твору. У творчому тандемі Марина та Сергій написали більше 30 романів та повістей, а також десятки оповідань, книги для дітей, кіносценарії. Їхні твори перекладені багатьма мовами світу.

Що цікавого можна сказати про Марину Дяченко? Вона разом зі своїм чоловіком працює у жанрі, який вони самі вигадали «м-реалізм», хоча його значення письменницький дует не розкриває. У 2009 році сім’я переїхала із України до Росії (Москви), а вже у 2013 році – до США. З того часу вони працюють над сценаріями до фільмів та серіалів і за їхніми власними словами, поки що не готові писати романи, адже світу, в якому вони жили, за їхніми словами, більше не існує.

 

 

 

 

 

В історії становлення незалежності і соборності України особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з′єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою ,22 січня, ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.

                                                ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР!

Аматорський колектив "Ланнівчаночка " жіночого клубу любителів пісні , що діє при Ланнівській сільській бібліотеці, бажає усім щедрого вечора на Меланки, здоров я та сили на Святого Василя, веселого настрою на Водохреща!

 

 Сьогодні 145 років від дня народження Джека Лондона (Джона Ґріффіта Чейні) (1876-1916), американського письменника, громадського діяча, найбільш відомого як автора пригодницьких оповідань і романів. Однією з мрії Джека Лондона було побудувати вітрильник і обійти на ньому весь світ. Він сам створив креслення, за якими був побудований корабель, на якому він відправився в навколосвітнє плавання. Але за станом здоров'я йому довелося повернутися додому, так і не завершивши свою грандіозну подорож