Навіть зараз, в  тяжкі ці часи

Українська сміливість буяє!

По осінніх доріжках  краси

В бібліотеку дітвора прибігає.

І по залах дзвенить їхній сміх,

Гомонять, веселяться і мріють...

Дітвора - джерело наших втіх,

Лиш вони наші душі зігріють.

Тож усіх вас вітаємо радо

В нашій затишній бібліотеці!

Серед літер книжкового саду,

Хай думки ваші будуть в безпеці!

 

Наш земляк, уродженець селища Ланна, морський піхотинець Військово-Морських Сил Збройних Сил України  Тарасевич Максим Миколайович  разом з побратимами захищав Маріуполь, тримав оборону « Азовсталі». В  даний час перебуває  в  полоні Російської Федерації.

  Рідні морських піхотинців створили громадську організацію «Штаб підтримки Морської піхоти України», щоб захищати інтереси  військовополонених та просять усіх небайдужих підписати петицію.

   В петиції рідні морпіхів  звертаються до президента Туреччини, щоб він через процедуру інтернування допоміг евакуювати у будь-яку нейтральну країну світу українських військовополонених підрозділів Морської піхоти України.

Давайте не будемо байдужими і допоможемо нашим захисникам якнайшвидше  повернутися додому!

           Бабин Яр: аномалія людяності або приречені на смерть

      

Сьогодні, 29 вересня 2022 року, виповнюється 81-і роковини однієї з найтрагічніших сторінок  в історії ХХ століття – початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у 1941-1943 роках.

      Ці трагічні події відомі як символ «Голокосту від куль» і нацистської  політики масового знищення населення. Жертвами злочину стали понад сто тисяч людей – військовополонених і цивільних громадян, серед яких представники єврейської національності і ті, хто намагався їх  урятувати, українці, роми, караїми, учасники українського визвольного руху, заручники, «саботажники», порушники комендантської години, пацієнти психіатричної клініки. Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки від вступу нацистів та їхніх союзників до Києва вересні 1941-го і до завершення окупації міста в листопаді 1943 року. За цей час було знищене практично все єврейське населення міста.

      Проте у ХХІ столітті геноцид знову прийшов на українську землю.

Сьогодні рашисти, наслідуючи нацистів, заявляють про «розв’язання українського питання» подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання», а вигаданий у російській федерації «антифашизм» став прямою загрозою для євреїв у сучасній Україні. Російськими варварами були обстріляні єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр. Жорстокі масові вбивства людей рашистами, вчинювані ними фізичні й моральні тортури, намагання спалити тіла, щоб приховати свої злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають усе людство.

      Світове співтовариство має пам’ятати: мир, безпека й рівновага Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх рашистських злочинів буде належно покарано – так, як колись було покарано нацистських злочинців. Кожен наш співвітчизник, кожен сантиметр української землі, кожна зруйнована будівля і розбита пам’ятка будуть свідками у процесі над тоталітарним режимом, що сьогодні чинить терор на нашій землі.

Але не тоді, не зараз -  нас не зламати.

Ми – вистоїмо, перемога буде за нами!

 

 

 

                                   Соломія Крушельницька - 

              галицька Баттерфляй, що підкорила світ.

 Сьогодні  минає 150 років від дня народження славетної оперної співачки Соломії Крушельницької, чий дивовижний голос почули та полюбили мільйони людей, від Львова до Нью-Йорка. Вона підкорила найпрестижнішу оперну сцену La Scala, постійно вчилася новому та вдосконалювала свою майстерність, а завдяки шаленій популярності й таланту змогла познайомити з українською піснею весь світ. 

«Національність мою знають усі, я її не змінювала й ніколи не зміню, попри те, що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду», — казала Соломія Крушельницька.

    Українську співачку в Італії й Польщі називали своєю та вважали національною гордістю, але вона завжди повторювала, що є українкою, а свої особисті концерти скрізь закінчувала українськими народними піснями.

                        Хай буде мир віднині і довіку

    День миру - особливе свято для України, адже ми зараз боремося за мир своїми руками.

  Протягом усієї історії українська держава боролася за своє мирне існування. І в 2022 році Україна величезною ціною бореться проти російської агресії, щоб наші нащадки ніколи не знали війни.

   Нещодавно в бібліотеці діти внутрішньо переміщених осіб  старанно, з великою любов’ю виготовляли голуба в техніці оригамі, адже саме білий голуб з оливковою гілкою є  символом Міжнародного дня миру .

Тримаю світ в своїх долонях,

Благаю Бога і молю:

"Ти поверни нам Мир у душі!

Країна вся повна жалю".

Ми разом станемо пліч-о-пліч,

Повернем в Україну Мир.

Підемо злагоді назустріч,

На Мир — в нас є орієнтир.