Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятницю, 30 грудня 2016 р.

                 Новорічний калейдоскоп


                            Картинки по запросу картинки з новим роком 2017



Вітаємо з Різдвом, з Новим Роком вітаєм!
Бажаєм Вам щастя, здоров’я бажаєм!
Хай серце радіє, душа хай співає,
А настрій святковий весь рік не зникає!


Протягом місяця грудня в бібліотеці працювала майстерня Діда Мороза, де читачі  разом з бібліотечним сніговиком мали змогу виготовляти різноманітні ялинкові прикраси: паперові ялинки, гірлянди, новорічні кульки, янголи, новорічні листівки, сніжинки- балеринки та багато іншого. 





ЩАСЛИВОГО   НОВОГО   РОКУ !


пʼятницю, 9 грудня 2016 р.




Книга Зірки Мензатюк " Зварю тобі борщику"-        улюблена книга маленьких читачів !




      У рамках проведення тижня сучасної української книги  "Книга- найкращий мій друг", у Ланнівській сільській бібліотеці було проведено анкетування  " Моя улюблена сучасна книга".
    Читачі молодшого та середнього шкільного віку активно приймали  участь, заповнюючи анкети. 
Анкета складалася з таких запитань:
1. Назвіть сучасних українських письменників.
2. Які твори сучасних українських письменників ви читали?
3. Яка книга сучасних українських письменників вам найбільше сподобалася?
4. Чому вона вам найбільше сподобалася? Поясніть.
 
Більшість учасників анкетування  віддали перевагу книзі Зірки Мензатюк " Зварю тобі борщику"




Читачі, які проголосували саме за цю книгу  були нагороджені подаруночками.



"ЧИТАЙ СУЧАСНЕ, ЧИТАЙ УКРАЇНСЬКЕ!"

суботу, 26 листопада 2016 р.

Горить свіча - як пам ять, як сльоза



Картинки по запросу картинки голодомор в украине

          26 листопада - День пам яті жертв Голодомору.

Геноцид — незбагненний за жорстокістю, найжахливіший, найпотворніший витвір людської цивілізації. І особливо зловісними його розмах і форми стали якраз у ХХ столітті.
За своїм характером, політичними, генетичними наслідками штучний голодомор в Україні належить до найбільших актів геноциду, що їх знало людство.
Якими ж словами можна описати мучеництво України того періоду, що поклала в сиру землю мільйони своїх синів і дочок? Голодомор замахнувся на майбутнє нації — на дітей, яким не судилося стати дорослими і продовжити свій рід.
Через роки-десятиліття промовляють до нас, нащадків, Кобзареві слова:
Ревуть палати на помості,
А голод стогне на селі.
І стогне він, стогне по всій Україні.
Кара господева.
Тисячами гинуть
Голоднії люде.

ГОЛОДОМОР ЗАБРАВ:
4,5 мільйонів життів, із них 3,9 мільйонів через надсмертність, 1 млн з них - діти віком до 10 років.; 0,6 мільйонів – ненародженими. 60% - чоловіки, 40% - жінки. За 1932-1934 роки від голоду померло 13% від загальної чисельності населення України. У містах втрати становлять 4% населення, у сільській місцевості - 16%, тобто серед селян кожен шостий був приречений на смерть від голоду.
Найбільша концентрація смертності спостерігалася у 1933 році, на цей рік припадає 90% людських втрат.
Найбільших людських втрат зазнала Київська та Харківська області, на кожну з них припадає понад 1 млн втрат.
У червні 1933 року в Україні помирали:
ЩОДОБИ – 34 170 осіб
ЩОГОДИНИ – 1 420 осіб
ЩОХВИЛИНИ – 24 особи.
Сьогодні, о 16.00 оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання та старт акції  "Запали свічку".
Увесь світ разом з Україною запалить свічки в память про жертв Голодомору.
Читачі Ланнівської бібліотеки разом з усім українським народом приєднались до акції, запаливши свічку. Також було написано "Послання пам яті. Заклик до нащадків"

СХИЛІМОСЯ У ДОЗЕМНОМУ УКЛОНІ ПАМ ЯТІ ЖЕРТВ СТАЛІНСЬКОГО ТЕРОРУ.

ВІЧНА ЇМ ПАМ ЯТЬ НА НАШІЙ ЗЕМЛІ!



понеділок, 7 листопада 2016 р.

НЕСТОР ЛІТОПИСЕЦЬ

Агіограф і літописець. Основоположник давньоруської 
Агіограф і літописець. Основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний 

Подорож у сиву давнину. 

Житіє преподобного Нестора.

9 листопада відзначається день української мови та писемності. Саме в цей день  вшановують пам'ять преподобного Нестора Літописця – автора «Повести временних літ». 
 
Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія і став послушником. Постриг Преподобного Нестора послідовник преподобного Феодосія, ігумен Стефан. При ньому ж він був посвячений у ієродиякона. Про його високе духовне життя говорить те, що він у числі інших преподобних отців брав участь у вигнанні біса з Микити затворника (згодом Новгородського святителя), привабленного в іудейське мудрування. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням. "Велика буває користь від навчання книжного, - говорив він, - книги наказують і вчать нас шляху до покаяння, бо від книжних слів знаходимо мудрість і стриманість. Це річки, котрі напоють всесвіт, від яких виходить мудрість. У книгах незлічима глибина, ними тішимося в печалі, вони віжжі стриманості. Якщо старанно пошукаєш в книгах мудрості, то придбаєш велику користь для своєї душі. Бо той, хто читає книги, розмовляє з Богом або святими мужами ". У монастирі преподобний Нестор ніс послух літописця. У 80-х роках він написав "Читання про житіє і знищенні блаженних страстотерпців Бориса і Гліба" у зв'язку з перенесенням їх святих мощей до Вишгорода в 1072 р. У 80-х роках преподобний Нестор склав житіє преподобного Феодосія Печерського, а в 1091 році, напередодні престольного свята Печерської обителі, ігумен Іоанн доручив йому підняти із землі для перенесення в храм святі мощі преподобного Феодосія.
Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання до 1112-1113 років "Повісті временних літ". "Ось повісті временних літ, звідки і пішла Руська земля, хто в Києві почав вперше княжити і звідки Руська земля стала " - так з перших рядків визначив мету своєї праці преподобний Нестор. Надзвичайно широке коло джерел (попередні літописні зводи і оповіді, монастирські записи, візантійські хроніки Іоанна Малали і Георгія Амартола, різні історичні збірки, розповіді старця-боярина Яна Вишатіча, торговців, воїнів, мандрівників), зрозумілих з єдиної, суворо церковної точки зору, дозволили преподобному Нестору написати історію Русі як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.

Чернець-патріот викладає історію Української Церкви у головних моментах її історичного становлення. Він говорить про першу згадку українського (руського) народу в церковних джерелах - в 866 році, при святому патрiарху Константинопольському Фотії; оповідає про створення слов'янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм, про Хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі. Літопис преподобного Нестора зберегла нам розповідь про перший православний храм в Києві (945 р.) про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників (983 р.), про "випробування віри" святим рівноапостольним Володимиром (986 рік) і Хрещення Русі (988 рік). Першому українському церковному історику ми зобов'язані відомостями про перших митрополитів Української Православної Церкви, про виникнення Печерської обителі, про її засновників і подвижників. Час життя преподобного Нестора було нелегким для Руської (Української) землі і Церкви. Русь шматували князівські міжусобиці, степові кочівники-половці хижими набігами плюндрували міста і села, гнали в рабство українських людей, палили храми й монастирі. Преподобний Нестор був очевидцем розгрому Печерської обителі в 1096 році. У літописі дано богословське осмислення вітчизняної історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм "Повісті временних літ" ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності. 
Преподобний Нестор помер близько 1114, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження свого великого праці. Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, який надав сучасний вигляд "Повісті временних літ", ігумен Мойсей Видубицький, який продовжив її до 1200 року, нарешті, ігумен Лаврентій, який написав у 1377 році найдавніший, які дійшли до нас списків, що зберегли "Повість" преподобного Нестора ( "Лаврентіївському літопис"). Спадкоємцем агіографічної традиції печерського подвижника став святитель Симон, єпископ Володимирський, спаситель "Києво-Печерського Патерика". Розповідаючи про події, пов'язані з життям святих угодників Божих, святитель Симон нерідко посилається, серед інших джерел, на Літописі преподобного Нестора. 
Преподобний Нестор був похований в Ближніх печерах преподобного Антонія Печерського. Пам'ять його Церква вшановує 9 листопада, а також разом з Собором отців, які спочивають у Ближніх печерах, і у 2-й Тиждень Великого посту, коли святкується Собор всіх Києво-Печерських святих.
 

суботу, 15 жовтня 2016 р.

    " ЧИТАЙ СУЧАСНЕ, УКРАЇНСЬКЕ! "
В рамках проведення тижня сучасної української книги 
                  "Книга- найкращий мій друг"
Ланнівська сільська бібліотека пропонує читачам
                              перегляд літератури 
               "Новинки сучасної української книги"



У  книжечці  " Зварю тобі борщику" Зірки Мензатюк всі казки не лише веселі й цікаві, а ще й дуже смачні. Бо коли їх читаєш, то слинка котиться. І відразу хочеться з Олесею та Івасем, героями цих казок, скуштувати запашного борщу, смачних вареників, солодких млинців, які живуть не лише на вашому столі, а й у казці.




У книзі " Веснуха"  Олександра Прилуцького органічно поєднано віршовані та прозові твори, легкі в читанні, змістовні та апробовані в навчальному процесі. Ця книга стане у пригоді не лише юним читачам, але й вчителям початкової школи, вихователям та батькам.


"Тьотя Бегемотя" Юрія Бедрика - саме ця: " у блакитнім шарфику, з фініком у роті", - давно стала легендою сучасної української літератури для дітей. Адже це справжня поезія - добра, мислива, цікава, весела й усміхнена!



Прочитавши фантастичну повість Лесі Ворониної " Таємне Товариство Брехунів", ви дізнаєтесь чи пощастить героям книги знешкодити підступних прибульців, провівши небезпечну операцію " Пастка для синьоморда"


Нова повість відомої письменниці Ірен Роздобудько "Арсен" розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті. Ця книга адресована дітям середнього шкільного віку.


Шановні читачі, всі ці книги ви зможете прочитати,  завітавши  до нашої  бібліотеки! 
           
             Читайте та насолоджуйтесь!

пʼятницю, 30 вересня 2016 р.

Прийшов час читати!

" Бібліотек@ - сучасна, креативна, твоя"- з таким девізом пройшов бібліотечний флешмоб " Прийшов час читати", який провели бібліотекарі Ланнівської та Кумівської бібліотеки у Ланнівській ЗОШ напередодні Всеукраїнського дня бібліотек.


Найактивніші  читачі бібліотек  своїми  закликами висловлювали любов до книги , скандуючи слогани:
- Час читати- час знати!
-Книги та газети- замість сигарети!
-День без книги - як обід без хліба!
-Кидай мишку- бери книжку!
-Читати- це модно! Читати - це круто!

З метою заохочення всіх учнів до читання  було проведено опитування " Чи знаєте ви, як пройти до бібліотеки?" і 
" Назвіть улюблену свою книгу". За активну участь діткам давали  бібліотечні листівки та повітряні кульки.


На протязі акції в приміщенні школи проводилася книжкова виставка" Бібліотека- твоє вікно у світ", на якій була  представлена література на різну тематику. 


Діти мали змогу вільно переглядати книги.


Учасниками бібліотечного флешмобу стали діти різних вікових категорій- від найменших першокласників до випускників та вчителів школи.
Бібліотечний флешмоб було проведено успішно. Багато учнів, які не були користувачами бібліотек - стали читачами.

четвер, 29 вересня 2016 р.

Картинки по запросу картинки вітання з  днем бібліотекаря


Всеукраїнський день бібліотек, що традиційно відзначають в Україні у вересні, свідчить про глибоку повагу народу до культури, освіти, духовних надбань і, безперечно, про визнання тієї великої ролі, яку відіграє в державі така поважна інституція, як бібліотека.
Бібліотека завжди була збирачем, хранителем і дослідником творів друку — вічних пам’яток писемності, а її служителі — вірними зберігачами і популяризаторами духовної спадщини поколінь.

СЕРДЕЧНО ВІТАЄМО ВСІХ ЧИТАЧІВ 
ТА  БІБЛІОТЕКАРІВ  ЗІ СВЯТОМ!



суботу, 24 вересня 2016 р.

Картинки по запросу михайло грушевський фото
29 вересня 2016 року  виповнюється 150 років з дня народження Михайла Грушевського. Він був професором історії, організатором української науки, політичним діячем та публіцистом, головою Центральної Ради (1917-1918), академіком та автором понад 2000 наукових праць. Пропонуємо пригадати декілька фактів з його біографії, частина з яких пов’язані зі Львовом.1. Походження.
Народився в 29 вересня 1866 року, в м. Холм, нині Польща. Батько – Грушевський Сергій Федорович. Уродженець Холму.
Михайло Грушевський виріс на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі.
Дід Михайла Грушевського, який благословив онука на навчання у Києві в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира, – і йому було подаровано дворянство. Саме дід навчався у Тифліській гімназії і в Київському університеті на історико-філологічному факультеті.
2. Навчання
З 1880 навчався у Тифліській гімназії, а в 1886-90 – на історико-філологічному факультеті Київського університету. В травні 1894 захистив дисертацію на тему «Барське староство» і отримав ступінь магістра.
В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі.
1890-1894 – професорський стипендіат Університету св. Володимира. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки».
В цей період свого життя брав активну участь у дальності київської громади.
3. Львів.
В 1894 за рекомендацією В. Антоновича переїхав до Львова, де посів кафедру української історії у Львівському університеті. У 1898-1913 роках Грушевський, очолюючи Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, проводив величезну роботу по реорганізації товариства за зразком європейських академій наук, збиранню фондів, створенню бібліотеки і музею. У 1895-1913 роках редагував «Записки Наукового Товариства ім. Шевченка». Михайло Грушевський створив у Львові школу істориків України, до якої належали І. Крип'якевич, І. Джиджора, О. Терлецький, С. Томашівський, В. Герасимчук, М. Кордуба.
Протягом 1897–1898 років М. Грушевський пише І-й том своєї фундаментальної праці — «Історія України-Руси», наприкінці 1898 року ця робота була надрукована у Львові. Незабаром Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом.
Політичну діяльність Михайло Сергійович Грушевський розпочав у Галичині, де в 1899 став одним в засновників Української Національно-Демократичної партії. В роки першої російської революції багато часу проводив на Наддніпрянській Україні.
4. Повернення до Києва. Заслання.
В 1907 році Грушевський організував і очолив Українське Наукове Товариство у Києві. В 1908 році, продовжуючи свою політичну діяльність, став одним з ініціаторів створення і головою Товариства Українських Поступівців, яке об'єднало більшість українських партій та національно-громадських організацій.
В цей період Грушевський видав ряд публікацій щодо українського питання – «З біжучої хвилі» (1906), «Визволення Росії і українське питання» (1907), «Наша політика» (1911), «Вільна Україна» (1917).
Початок Першої світової війни Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі Криворівня у Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі Румунію, що на той момент була нейтральною державою.
Російська влада була вороже налаштована до вченого і по його поверненні 11 грудня 1914 року Грушевського заарештовано жандармерією у Києві за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців.
Відправлений на заслання до Симбірська (нині м. Ульянівськ), склав головування в УНТ. Завдяки клопотанню Петроградської АН, Грушевському було дозволено переїхати до м. Казані та займатися науковою роботою із забороною викладацької діяльності.
31 березня 1916 вчена рада Львівського університету позбавила його посади професора. У вересні 1916 переїхав до Москви, де розгорнув активну громадсько-політичну діяльність. Відновив роботу московської філії Товариства українських поступовців, брав участь у роботі видавництва «Украинская жизнь». Прагнув об'єднати опозиційні українські сили. Продовжував наукову роботу, працював в архіві МЗС Росії, Румянцевській бібліотеці (нині Російська державна бібліотека) над матеріалами до 8-го тому «Історії України-Руси».
5. У Центральній раді
4 березня 1917 в Києві засновується Українська Центральна Рада. 20(07) березня 1917 УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно обраний 19(06) квітня 1917 на Всеукраїнському національному конгресі). Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів.
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом – повну політичну незалежність України від Росії.
29 квітня 1918 в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.
Після падіння Центральної Ради Грушевський деякий час (у лютому - березні 1919 року) перебував у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля».
6. Еміграція
У березні 1919 емігрував до Чехословаччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність.
Був одним із засновників громадської міжнародної організації – комітету незалежної України та заснував Український соціологічний інститут (УСІ; діяв спочатку в Празі, потім у Відні). В цей час Грушевський переглянув свої погляди з питань державного будівництва. Запропонував концепцію української національної держави-республіки з безкласовим соціальним ладом («Початки громадянства. Генетична соціологія», 1921).
В 1920-22 роках редагував орган Української Партії Соціалістів-Революціонерів: «Борітеся - поборете!», часописи «Східна Європа» і «Наш стяг». Жив також у Женеві, Берліні і Парижі.
7. Грушевський - академік.
1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI-XVIII століттях. Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У 1924-1931 роках очолював історичні установи ВУАН.
Проте невдовзі Михайла Сергійовича заарештували як керівника так званого Українського націоналістичного центру, але незабаром звільнили. В березні 1931 року його було вислано до Москви, наукові установи, створені ним, ліквідовано, співробітників і учнів заарештовано. Все це негативно вплинуло на здоров'я вченого.
8. У Москві.
Від 1931 року змушений був жити в Москві. У січні 1934 року Володимир Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів, орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності – далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого. 23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», які з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом –з огляду на його смерть.
9. Смерть у Кисловодську.
Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Операцію цю провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був. Перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом.
Михайло Грушевський помер 25 листопада 1934 року.
Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України - Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць».)
Похований на Байковому кладовищі Києва (ділянка №6, біля Вознесенської церкви). Автори пам'ятника скульптор І. В. Макогон і архітектор В. Г. Кричевський.
10. Міф про президентство
У сучасній українській спільноті існує міф про Грушевського — президента УНР, запроваджений Дмитром Дорошенком. Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі.
З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки. Такої посади в УНР не існувало, також її не передбачала Конституція, яка була ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР.
Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент – голова. Зокрема Грушевський послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою «President du Parlament D'Ukraine» (президент парламенту України — тодішній відповідник сучасного Голови Верховної Ради України), а також пізніше підписувався «бувший президент Української Центральної Ради». В протоколах засідань Ради він називався українським словом «голова». Таким чином Грушевський був не головою УНР, а головою Центральної Ради УНР.